Поезија – Теодозија Заривна

КАРТА ПАМ′ЯТІ
Ти проговориш чітко, як молитву,
уривок з тексту – свій нетлінний витвір
у тлінній тиші і її кутках
крізь сон. В саду заляже матіола
місцевим люміналом з корвалолом,
дощ спивши до останнього ковтка.
І ти пропустиш, як знимкар натуру,
загрозливих зірниць акупунктуру –
прощупування ґрунту і ріки.
Куранти б′ють, як здогад, що прониже:
все менше часу на життя та іже
і на спливання джерела з руки.
Крізь спалахи і грозові протести
у флешку скинеш безпритульні жести,
як у вокзал, котрий пригріє вмить,
сховавши від дощу й лихої слави
стійкий невроз, чиїсь слова лукаві
і те, що після них переболить.